Останнім часом російський терор охоплює зовсім не військові цілі — під ударом опиняються склади великих торгових мереж, комунальна інфраструктура тощо. І посилювати їх захист — це завдання не тільки для держави. Доєднатися до нього мають і бізнеси, і комунальники. Саме з цією метою уряд запустив програму приватної ППО. І хоча робота з її удосконалення ще триває, вже десятки компаній пройшли ліцензування задля створення власних ППО-підрозділів.

Ця програма потрапила у фокус видання LB.ua, і нещодавно на сайті медіа вийшла розгорнута стаття про її переваги та недоліки. А серед експертів, з якими спілкувалася авторка, журналістка Вікторія Найдьонова, був і керівник нашого проєкту «Антишахедний рубіж», Олександр «Менеджер».

Він, зокрема, підсвітив декілька челенджів, що зараз стоять на заваді повноцінному запуску приватної ППО, а саме:

– Непропрацьованість відповідальності за бойову частину роботи приватної ППО — доступ та навички роботи з вибухівкою, відповідальність за поранення і пошкодження під час роботи ППО-екіпажів.

«Одне з болючих місць — передача безпосередньо бойової частини, роботи саперів в приватній ППО. Ми пропрацювали, щоб ветерани або люди, які мали колись роботу з вибухівкою, могли отримати сертифікати через МВС, через центр розмінування. Але все одно лишається питання видачі вибухівки та відповідальності за неї».

– Складнощі із отриманням ліцензії: через те, що охоронним компаніям простіше ліцензуватися, вони першими зайшли до цього сектору, однак вони не до кінця розуміють, як працює приватна ППО.

«Але це негативно впливає на розвиток напрямку. Водночас компаніям, які про ППО все розуміють і знають, потрібно ще отримати охоронну ліцензію, щоб надавати послугу».

– Потрібно залучати і навчати всіх — це запорука розвитку та насичення ринку. Тому, за словами Олександра:

 «Ми даємо шаблон роботи під радарами, з тактичними групами, військовими і цивільними підрозділами, взаємодію, програмне забезпечення. Ми це показуємо як для військових, так і для цивільних. Також ми беремо за ручку і знайомимо на конкретному місці з конкретною бригадою, яка буде роздавати цілевказання, щоб вони вже між собою комунікували на цьому етапі».

– Питання кадрів теж постає: чи варто залучати тільки ветеранів, чи тільки співробітників компанії? Чи можна зробити приватну ППО, організовану однією компанією, «постачальником послуг із захисту», для іншої? Загалом, питання командної роботи є наріжним каменем. Щодо цього «Менеджер» розмірковує:

«У нас були випадки, коли люди відучилися, за тиждень звільнилися і пішли собі десь далі працювати. Це не те, що в армії — коли ти на конкретній позиції можеш сидіти пів року, тому що в тебе іншого виходу немає. Тут бізнесу треба чітко розуміти, як правильно вибудовувати команду на початку, розуміти, що ця команда буде постійно змінюватись».

– З кадрового питання витікає й питання мотивації. Людей, що входять до приватної ППО треба мотивувати:

«Коли ти збиваєш і постійно розумієш свій внесок — це одна історія. Інша — коли ти можеш сидіти 2-3 місяці, а ворог поміняв тактику, і через твою локацію нічого не проходить, а змінити її ти не можеш».

– Є проблема й з економічною доцільністю. Це й підтримка екіпажів та їх оснащення, що лягає на плечі бізнесу (а фактично спорядити екіпаж можуть дозволити собі тільки середні та великі підприємства), й закупівля ефективних засобів ураження. Наприклад, на тлі ефективності перехоплювачів, й досі є проблема з реактивними «Шахедами»:

«Є проблема з реактивними “шахедами”. Певні засоби вже мають можливість збивати їх на швидкостях. Але це не 100%, як у випадку зі звичайними “шахедами”. Тут треба крім вмінь і фаховості також долю везіння, тому що часу на прийняття рішень набагато менше, ніж при роботі зі звичайними “шахедами”».

«Повітряні сили і підрозділи, які за це відповідають, розуміють, як з цим працювати. Інше питання — щоб на всіх зараз вистачило засобів. А, на жаль, такого немає».

Крім того, приватна ППО — не є «універсальною пігулкою» та гарантією того, що по підприємству, що її організувало, не прилетить. Так це не працює. В коментарях до статті Олександр зазначив з цього приводу, що потрібен комплексний підхід:

«Ешелонована оборона не тільки з екіпажами — сюди мають входити і турелі, і ПЗРК. Зараз ворог перейшов на реактивні “шахеди”, додав “Бандеролі” – і в нас картина зовсім інша, ніж 2-3 місяці тому».

І, звісно ж, проблема у нестачі приватних компаній — зараз тільки 54 з них пройшли ліцензування, і цього явно мало. Для побудови тотальної оборони у поєднанні з Повітряними Силами, ППО Сухопутних Військ треба створювати спільну систему з єдиним джерелом прийняття рішень.

Крім «Менеджера», своїми коментарями щодо роботи та перспектив приватної ППО поділилися й інші представники бізнесу, ветеранської спільноти та експерти з ППО. Тому запрошуємо прочитати повний матеріал статті за посиланням. А якщо ви є власником бізнесу — долучайтеся до створення єдиної системи приватної ППО, адже наш спільний захист — наша спільна відповідальність.