Українське онлайн-видання Shelter нещодавно випустило розгорнуту аналітичну статтю, присвячену наземним роботизованим комплексам. Така увага до НРК не є випадковою: оскільки вже підходить друге півріччя 2026 року, з 50 000 заявлених у держзамовленні роботів досі майже не було законтрактовано НРК.

Однією з причин цього видання вказує припинення дії податкових пільг на електромобілі (а НРК класифікуються за митними кодами саме як електромобілі) з 1 січня поточного року. Отже, протягом січня–травня виробники НРК опинилися у «патовій» ситуації: держзамовлення, ніби то, і є, але податок у 20% на комплектуючі до НРК зводить нанівець рентабельність.

І тільки з травня, коли розпочав діяти закон про звільнення від ПДВ операцій з постачання НРК для потреб Сил безпеки й оборони, «крига скресла». Та чи вчасно? Так, в своєму коментарі «Шелтеру» директорка фонду Dignitas Люба Шипович зазначила: «Це залізо, яке має забирати на себе удари замість людей. І саме в цей момент, коли робот – це буквально ціна життя нашого військового, держава їх майже не постачала». Через те, що весь цей час централізованого постачання роботів на фронт не було, це далося взнаки не тільки, як затримка у часі, а вплинуло й на кількість виготовлених НРК.

Зміни у законодавстві, втім, стосуються не лише виробництва наземних роботів, що нарешті може зсунутися з мертвої точки. Завдяки відміні мита на комплектуючі, можна як масштабувати виробничі потужності НРК, так і розвивати їх модернізацію та ремонт. Зокрема, видання відмітило, що за умови дефіциту роботів саме Dignitas підставили плече війську та зосередилися на створенні та розвитку ремонтних майстерень: загалом ми спромоглися розгорнути 25 майстерень у підрозділах, і 15 з них вже активно працюють. Як зазначила Люба Шипович: “Поставити роботу на фронт – це лише половина справи, її треба вміти швидко повернути в стрій після обстрілу”.

Також у статті торкнулися теми перспектив ринку НРК. Так, Люба зазначила: “Скільки НРК потрібно фронту? Стільки, скільки у нас є цих найменших підрозділів, і кожному потрібна не одна штука. Це мають бути абсолютно різні платформи під різні завдання: від маленьких розвідувальних чи легких логістичних візків до важких інженерних та бойових НРК”. Отже, платформи будуть мати попит не лише у спеціалізованих підрозділах, вони потрібні всім, і потенціал їхнього ринку є не меншим за потенціал ринку FPV.

Пропонуємо вам прочитати матеріал від “Шелтер” повністю за посиланням.