Ветеран Анатолій до участі у проєкті не мав досвіду роботи з дронами. Він служив у морській піхоті, де і зазнав поранення, яке призвело до ампутації обох нижніх кінцівок. Тепер, під час проходження реабілітації в одному з реабілітаційних центрів на Київщині,  дрони стали для нього новим натхненням:

“Враження найкращі! Мене цікавить ця тема, а тут випала така можливість навчатися пілотуванню та збірці паралельно з моєю реабілітацією. Гріх було не використати цю можливість” – каже він.

Інший учасник з позивним Морган також до цього ніколи не працював з дронами, у війську він був гранатометником. Зараз бачить у напрямку безпілотних технологій перспективу:

“Будь-яка можливість стати краще і професійніше піднімає настрій і дає мотивацію” – каже він, додаючи, що планує продовжувати свій шлях у цій темі.

Однак далеко не всі учасники мають сильну мотивацією чи серйозні плани: «Дехто приходить просто цікаво провести час, відволіктися від процедур, поспілкуватися, і це цілком окей. Але є і ті, хто справді прагне навчитися, хто хоче розвиватися у цій сфері та зробити це своїм фахом» – говорить один з інструкторів.

Команда проєкту певна, які б не були подальші цілі учасників, головна мета проєкту вже виконується – дати ветеранам можливість покращити свій емоційний стан під час реабілітації та посприяти їхньому найшвидшому відновленню!

Цей проєкт реалізується завдяки програмі “Український фонд швидкого реагування”, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.