Нещодавно на сайті медіа «Новинарня» вийшов розгорнутий матеріал про наземні роботизовані комплекси. І однією з експерток, до яких звернулася авторка статті, стала директорка Dignitas Люба Шипович.
Наведемо коротко коментарі Люби щодо поточного стану розвитку системи НРК на фронті.

Не секрет, що ще у 2023 році командири навіть дивитися не хотіли в бік НРК. Як казала Люба:

“Вони казали: “Для чого нам ці повільні возики, Ми до позицій на пікапах можемо проскочити”.

Завдяки тому, що наш фонд одним із перших почав адвокацію наземних роботів, як ефективного інструменту для фронту, зараз підрозділи НРК є у кожній окремій бригаді, а у деяких частинах вони вже масштабувалися до батальйонів.

Масштабується й виробництво: якщо у 2023 році таких роботів виготовляли лише 5 виробників, зараз їх понад півтори сотні.

Розповіла Люба й про початок ери НРК: перші експериментальні моделі-камікадзе з’явилися ще у 2015, а у травні 2023 року «тачки-підривачки», як ми їх тоді назвали в Dignitas, вже мінували донецьку трасу. Але масового попиту ще не було, адже, як каже Люба:

“На середньому рівні командири гальмували [впровадження НРК], казали: ви нас не відволікайте, ми війну воюємо, а ви нам тут якісь повільні возики пропонуєте. Але на вищому рівні, у головкома Сирського і в його заступника Лебеденка, було розуміння того, що НРК потрібні. У Генштабі було прийнято рішення про впровадження наземних роботизованих комплексів, було запроваджено нову військово-облікову спеціальність “оператор НРК”, і на базі одного з навчальних центрів ми відкрили першу школу операторів НРК  – “Варан”.

Запит зріс на початку 2025 року, і зараз евакуаційно-логістичні НРК є засобом №1 у бойових підрозділах. І цю потребу зараз Люба оцінює у 100 000.

Іще однією проблемою, яку підсвітила Люба у коментарях «Новинарні», — це впровадження податку у розмірі 20% на роботи, які держава кваліфікувала як електромобілі, що був чинним аж до 28 травня поточного року.

“Увесь цей час наземні дрони не постачалися на фронт.” — Так прокоментувала Люба цю перешкоду.

І ще однією проблемою є бюрократія, яка сповільнює шлях роботи до фронту. Швидка зміна технологій потребує максимально пришвидшеного процесу змін, але, за словами Люби:

“Зараз ми купуємо те, що добре себе показало вчора. Все, що згідно з рейтингами, статистикою було в топі, контрактується, але…»

“Мені здається, що в умовах технологічної гонки єдино можливий спосіб – це мати цю екосистему майстерень, де засоби будуть швидко адаптувати під потреби”, – вважає Люба Шипович.

Також вона зауважила, що вдосконалення НРК має стосуватися їх керованості та автономності:

“Збільшити швидкість, розігнати НРК – це проста задача, складніша – зробити при цьому керування автономним, бо при затримках зв’язку керування на кілька секунд втрачається, адже сигнал через “Старлінк” іде на супутник і потім повертається на землю. Ось ці кілька секунд дуже важливі. Уявіть, що ви їдете на машині, повертаєте кермо, а воно спрацьовує тільки через кілька секунд. У такому випадку ти просто злітаєш з дороги і летиш кудись у кювет. Тому зараз виробники серйозно працюють над проблемою автономності керування дроном.

У виробників “Терміта”, “Змій-логістик”, “Ратель” є часткова автономність при втратах зв’язку, але задача – зробити повну автономність, щоб на такій швидкості не на оператора розраховувати, а машина сама могла приймати рішення.”

Це, звісно, не повний матеріал, тому пропонуємо вам перейти за посиланням та дізнатися більше про те, як зараз ідуть справи у секторі НРК від тих, хто безпосередньо дотичний до їхнього щоденного застосування на фронті.